Класифікація форматів графічних файлів. Растрові формати (формати вмр, bitmap 32, tga, gif)
Для забезпечення мобільності графічного ПЗ, потрібно стандартизувати: базову графічну систему, тобто графічний інтерфейс (набір базових графічних функцій), використовуючи для цього стандарти Core System, GKS, GKS-3D, PHIGS, PHIGS+ тощо (ці графічні інтерфейси є міжнародними графічними стандартами); графічний протокол (порядок та правила обміну інформацією), використо¬вуючи для цього стандарти IGES, CGM тощо (більша частина цих графічних протоколів є фактичними стандартами, a CGM-міжнародним). Зауважимо, що графічний стандарт PHIGS+ є розширенням PHIGS, з додатковими функціональними можли¬востями для тих застосувань, які вимагають урахування освітленості та розфарбовування (інтерполяції кольорів уздовж поверхні), додатковими можливостями керування відображенням, новими примітивами для підтримки ефективного опису складних поверхонь.
Графічні протоколи та проекти з іх стандартизації можна класифікувати так: апаратно-залежні графічні протоколи (команди графічних пристроїв) типу TEKTRONIX, REGIS, HPGL; мови опису сторінок типу PostScript, PCL; апаратно-незалежні графічні протоколи (метафайли) типу NAPLPS, GKSM, CGM, DXF, WMF; прикладні (проблемно-орієнтовані) графічні протоколи типу IGES (Initial Graphics Exchange Specification), STEP (STandard for the Exchange Product Model Data), MAP (Manufacturing Automation Protocol), VDAFS (він же 51S7 - Sculptured Surface Interface), EDIF (Electronic Design Interchange Format); растрові графічні файли.
Графічні файлові формати. Для ефективної роботи з гра¬фічними зображеннями важливо зробити правильний вибір одного з численних графічних файлових форматів, які призначені для занесення зображень до пам'яті ЕОМ, їх зберігання та передавання каналами зв'язку в найбільш компактному та цілісному вигляді. Різні графічні файлові формати реалізують різні способи опису графічної інформації в файлах зображень та різні технології їх компактного подання. Основними вимогами до них є економність та інформативність, одночасно виконати які на сто відсотків неможливо. Тому важливо знати, для досягнення якої мети є найбільш придатним конкретний формат: неправильно вибраний формат може зайняти надто великий обсяг пам'яті або призвести в процесі стискання графічної інформації до неприпустимої втрати якості зображення. До найбільш відомих форматів графічних файлів належать: BMP, GIF, PNG, JPEG, FLASHPIX, PCX, EPS, PDF, TIFF, RAW, VRML, MPEG, МІР EG, IFF, MAC, PICT, PixelPaint, PIXAR, Scitex CT, TGA тощо [63].
Графічний файловий формат Bitmap (BMP) - стан¬дартний, давній та традиційний растровий формат, який став одним із основних у системі Windows та який використовують на DOS- та Windows-сумісних комп'ютерах. BMP-файли без проблем передаються між комп'ютерами та обробляються. Оскільки дані не стиснені, то при виведенні на екран та на друк нема втрати якості. ВМР-фаші має просту структуру та зберігає єдине зображення з одним, чотирма, вісьма та двадцатьма чотирма біт/піксель. 1-, 4- та 8-бітове подання відповідають індексованому кольоровому зображенню. Для цих зображень у заголовку BMP-файлу зберіга¬ється таблиця колірності. Зображення може бути стиснене з вико¬ристанням кодування довжин серій для 4- та S-бітових зображень.
BMP-файли мають суттєвий недолік - займають забагато пам'яті: чим вища глибина кольору зображення (кількість розрядів кольоровості, зарезервованих для кожної точки), тим більший обсяг пам'яті займає файл. Якщо потрібно впакувати на жорсткому диску багато зображень, слід відмовитися від BMP-файлів: навіть невеликі кольорові зображення з дозволом 640x480 вимагають декількох Mb. Можна стискати BMP-файли за допомогою RLE (Run-Length Enconding), що змінює розширення імені на "RLE".
Графічний файловий формат CompuServe Graphics Inter¬change Format (GIF), широко розповсюджений в Internet, є одним із найвідоміших форматів зберігання та транспортування файлів растрових зображень. GIF використовують для подання індексо¬ваних кольорових зображень та НГМІ-документів в електронних мережах. Він є ущільненим форматом, розробленим для приско¬рення пересилання файлів телефонними лініями (використовується алгоритм стискання LZW, за допомогою якого в кольорових зображеннях завжди можна досягти ступеня стискання 3:1-5:1). GIF дозволяє містити в одному файлі декілька самостійних зображень та здійснювати анімацію.
GIF використовує найрозповсюдженішу модель - ін¬дексоване кольорове зображення. Але це не заважає зберігати зображення дворівневої та монохромної моделей, які реалізують шляхом настроювання таблиці колірності. А ось модель повнокольорового зображення зі зберіганням для кожного пікселя компонентів R,G,B не підтримано через обмеження у 8 біт/піксель. Безперечною перевагою є наявність стандартизованого протоколу передавання GIF-зображень лінією зв'язку. Оскільки GIF організо¬вано за принципом послідовного доступу, то він не містить змістів або посилань, а тому є зручним для передавання зображень у розподіленій графічній системі.Основні недоліки формату GIF такі: на перший погляд, LZW-стискання працює без втрат (декомпресований файл є "ідентичним" оригіналу до стискання), але в дійсності GIF-файли заносять до пам'яті лише 8 розрядів на точку зображення, що обмежує глибину кольору 256 рівнями (в порівнянні з можливістю графічних акселераторів відображати до 16 млн. кольорів), тобто використання одного методу кодування зображень (L2W) обмежує сферу застосування формату GIF; оскільки LZW-стискання захи¬щене патентом, при його комерційному використанні постають юридичні проблеми. Графічні файли GIF донедавна були в Usenet найважливішим файловим форматом для обміну кольоровими зображеннями модемним зв'язком. Але вказані недоліки та поява нових, сучасних способів стискання призвели до того, що GIF поступово замінюють форматом JPEG.
Графічний файловий формат Targa (TGA) розроблено для "систем, що використовують відеокарту Truevision, та підтримано програмами обробки кольорів для MS-DOS. При зберіганні RGB-зображення, можна вказувати глибину кольору.
Провідні поліграфічні цифрові стандарти передавання інформації. Тривалий час позиції галузевого цифрового стан¬дарту для передавання інформації в поліграфії утримувала мова опису сторінок PostScript (у виробництві майже всіх друкованих публікацій стали використовувати програмні додатки, що можуть здійснювати PostScript-виведення).
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Основи комп’ютерної графіки. Навчальний посібник/Під ред. В.Є.Ходакова. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 392 с.