Кмин звичайний

Кмин звичайний — дворічна рослина з родини зонтикових. У дико¬му стані росте майже по всій території колишнього СРСР. Поширений • по лісових галявинах, узліссях, на луках та по балках. Цю рослину ку¬льтивують для ефірної олії.

Рослина має пряме, гладеньке, порожнисте стебло до 80 см заввиш¬ки. Листки трійчастопірчасті, лінійно-ланцетовидні. Квітки білі, на дов¬гих квітконіжках, у складних зонтиках, як у кропу Плід сплюснутий, коричневого кольору Смак кмину пряний, плід запашний Цвіте у червні-липні.

Для виготовлення ліків використовують плоди (насіння) кмину, траву й кореневища. Плоди містять 3—7 % ефірної олії, до складу якої входить 50—65% карвону, 35—55 % лимонену, крім цього, спирти (карвакрол, дигідрокарвсол, нео- та ізогідрокарвсол, дигідропінол) й -ацетальдегід. Після перегонки із водяним паром ефірної олії з насіння можна одержати 14—22 % жирної олії, яка містить до 16 % густої ре¬човини — замінника масла какао. Плоди кмину мають також флавоно¬їди кверцетин і кемпферол, а трава — ще й ізорамнетин.

Водні та масляні екстракти з насіння, як і всі рослинні гіркоти, ма¬ють властивість збуджувати апетит, підвищувати секреторну й моторну функцію шлунка, дещо збільшують жовчовиділення. Одначе основною фармакологічною здатністю насіння рослини вважають спазмолітичну дію на гладенькі м'язи органів травної системи та властивість гальмува¬ти ферментативні процеси при патології цієї системи.

Плоди кмину мають також діуретичну й лактогенну дію, сприяють виділенню слизу та харкотиння.

Галенові препарати кмину застосовують під час спастичних станів і порушень функції кишок (диспепсії різної етіології, ентерити, коліти з метеоризмом, закрепи) Особливо широко їх використовують для ліку¬вання дітей та хворих похилого віку.