Колорадський жук

Ворог №1

Раніше нікому не відомий картопляний листоїд, який жив на диких видах пасльонових рослин у США та Мексиці, після введення в культуру картоплі перейшов на цей вид і у 1859 році повністю знищив насадження її в штаті Колорадо, за що і отримав назву колорадський жук. Починаючи з 70-х років позаминулого століття, колорадського жука неодноразово завозили з продовольчими культурами в різні країни Європи, але там його успішно ліквідували. Під час першої світової війни шкідника завезли у Францію, і до 1922 року він розмножився настільки, що знищити його було неможливо. У 1935 році жук активно поширився по всій Європі. На території Радянського Союзу його вперше виявили у 1949 році у Львівській області.

В межах України колорадський жук залишається найнебезпечнішим шкідником картоплі та помідорів

Якщо створюються сприятливі умови, то за одне літо самка жука може дати три покоління, що становитиме 80 мільйонів особин, які здатні знищити 100 тисяч кущів картоплі на площі 2 гектари. За даними осінніх ґрунтових розкопок чисельність колорадського жука становить 3 особини на метр квадратний, що значно вище багаторічних значень. Тому на весні-влітку цього року очікується висока чисельність та шкодочинність жука.

Для боротьби з шкідниками такого класу, наприклад колорадського жука треба знати про умови життя цих "шкідників". Як і людина може жити тільки при певних температурних умовах, так і будь-який організм може жити тільки теж при певних температурних умовах.

Наприкінці минулого століття біологія досягла таких вершин, що людина вже починає втручатися у “святая святих” всього живого. З лабораторій біотехнологічних компаній на сільськогосподарські угіддя вийшли створені без застосування класичних селекційних методів генетично модифіковані пшениця, кукурудза, рапс, картопля, соя, рис, тютюн...