Калина звичайна, капуста городня

КАЛИНА ЗВИЧАЙНА

Viburnum opulus – гіллястий кущ або невелике (2—4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з вели¬кими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3-5-лопатеві, з яйцевидними вищерблено¬зубчастими гострими лопатями, зверху голі, зіспо¬ду — бархатистоопушені, 5—10 см завдовжки, 5—8 см завширшки, черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі з сидячими тарілчастими за¬лозками вгорі при основі лист¬кової пластинки. Квітки білі, в зонтиковидних волотях, віночок зрослопелюстковий, п'яти¬роздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким по¬рівняно великим плоским ві¬ночком, з неоднаковими лопа¬тями, віночок внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний. Плід — червона куляста кістянка. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Калина звичайна рос¬те в лісах, між чагарниками та при берегах річок по всій тери¬торії України. Широко вирощу¬ють її на присадибних ділянках. Заготівля і зберігання. Для лі¬карських потреб заготовляють кору, пло¬ди і квіт¬ки. Кору здирають весною перед розгор-танням листя: на молодих гілках роблять на віддалі 25—30 см один від одного кільцеві надрі¬зи, сполучають їх двома поз¬довжніми розрізами, знімають кору двома півтрубками і су¬шать, не вкладаючи їх одну в одну, на сонці або в приміщен¬ні з доброю вентиляцією. Су¬шіння припиняють, коли кора стає ламкою. Сухої сировини виходить 38—40 % . Строк придатності —4 роки. Плоди збира¬ють у вересні — жовтні, коли вони повністю достигнуть. Су¬шать їх у затінку на вільному повітрі або в сушарках при тем¬пературі 50—60°. Сухі плоди обмолочують, сортують, відді¬ляючи гілочки і плодоніжки. Кора і плоди калини відпуска¬ються аптеками. Квітки вико¬ристовують лише в народній медицині. Збирають їх під час цвітіння рослини, звільняють від гілочок і квітконіжок, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках, вистелених папе¬ром.