СЛИВА ДОМАШНЯ І СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА

СЛИВА ДОМАШНЯ

слива звичайна, Prunus domestica — дерево родини розових, заввиш¬ки 6—12 м. Гілки неколючі, голі, з гладенькою корою. Листки чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, темно-зелені, товсті, зісподу опушені, зарубчасто-пилчасті. Квітки правиль¬ні, двостатеві, 5-пелюсткові, одиничні або в пучках по 2—5, пелюстка білі або зеленувато-білі. Плоди — м'ясисті кістянки овальної, округлої чи яйцевид¬ної форми, з чітко виявленою поздовжньою черевцевою боро¬зенкою, різного (від зеленого й жовтого до червоного і си¬нювато-чорного з восковим на¬льотом) забарвлення, кісточки сплюснуті, з гострими кінцями. Цвіте у квітні—травні.

Поширення. Батьківщина сливи домашньої — Мала Азія, Кавказ і Північний Іран. На Україні її вирощують в усіх плодових зонах, але найпоширеніша вона у Вінницькій, Хмельницькій, Хар¬ківській, Донецькій, Закарпат¬ській та Чернівецькій областях.

Заготівля і зберігання. З ліку¬вальною метою використовують плоди і кору рослини. Плоди вико¬ристовують свіжими або пере¬робляють на чорнослив (сушені плоди), маринади, компоти, ва¬рення, повидло, мармелад, дже¬ми, цукати тощо. Для пере¬робки на чорнослив збирають плоди, які повністю достигли. Спочатку їх бланшують (витри¬мують 1—-2 хвилини в окропі), а потім сушать, розстеливши на сонці. Найстигліші й найсоковитіші плоди бланшують ок¬ремо у 0,5—1,0 %-ному розчині питної соди протягом 20—30 секунд, щоб уникнути розтріс¬кування. Штучно сушать плоди при температурі 50—55°, дово¬дячи її в кінці сушіння до 75— 85°. Сушених плодів виходить 22 %. Зберігають їх у мішках з нещільної тканини. Кору рос¬лини використовують свіжою.