Волошка синя ll

Волошка синя - Centaurea cyanus

Волошка синя, або польо¬ва — однорічна рос¬лина з родини складно-цвітних, яка росте серед посівів жита й інших польових культур пере¬важно в середній і північній смугах Європейської частини Радянського Союзу і зокрема всюди на Україні та в Захід¬ному Сибіру.

Вся рослина сіропухнаста, з прямостоячим гіллястим стеб¬лом, заввишки ЗО—60 см. Ли¬стки в неї чергові, сидячі, лі¬нійно-ланцетні. Кошики квіток на довгих квітконосах. Крайові квітки в кошику, лійкоподібні, сині або голубі, нерівномірно п'ятизубчасті, а серединні — трубчасті, фіолетові. Сім'янка з чубком із цупких волосинок. Цвіте волошка в червні — липні. Квітки збирають зра¬зу ж, як тільки розпукаються квіткові кошики, сушать квітки (без їхніх кошиків) у темному місці, яке добре провітрюється. У науковій медицині волошки сині вживають тільки у вигляді легкого сечогінного засобу.

У народній медицині цю рослину вживають як жовчогінний, сечогінний і потогінний засіб: від во¬дянки, жовтяниці, при за¬паленні нирок і сечового міхура та при простуді; якщо ж ці хвороби супроводжуються спазмами то від¬вар синіх волошок має й проти спазматичний вплив.

Відвари крайових квіток синіх волошок часто засто¬совують у вигляді примочок для очей при деяких хворо¬бах цього органа як протизапальний, а іноді й припі¬кальний і дезинфікуючий засіб. Цю рослину зовнішньо і внутрішньо застосовують у формі відвару з її квіток також і при особливій хворобі очей, яка називається ку¬рячою сліпотою. При цьому лікуванні треба дотримува--тися дієти: часто вживати в їжу печінку при загальному посиленому харчуванні риб'ячим жиром.

Способи застосування. Відвар: одна чайна ложечка на склянку окропу; вживати по ]/4 склян¬ки, три рази на день: зовнішньо застосовувати як при-мочку.