АГРУС І ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНІ. АҐРУС ЗВИЧАЙНИЙ

Glossularia reclinata - багаторічна рослина родини агрусових. Кущ заввишки 60-150 см з колючими пагонами. Ли¬стки З-5-лопатеві, зубчасті. Квіт¬ки сидячі, з зеленуватими, чер¬вонуватими або пурпуровими пелюстками, одиничні або в 2— 3-квіткових'китицях. Плоди (не¬справжня ягода) округлі або ви¬довжені, забарвлені в білий, жов¬тий, рожевий, червоний або чор¬ний колір. Цвіте у травні — черв¬ні.Поширення. Вирощують у садах в усіх районах України. Заготівля і зберігання. З зелених і напівстиглих ягід виготовляють компоти та варення, із стиглих — соки, вина, мармелад, начинку для цукерок тощо. Ягоди можна сушити або маринувати. Хімічний склад. Плоди аґрусу містять 6—10 % цукрів (фрукто¬за, глюкоза, сахароза), до 2,3% органічних кислот (переважно лимонна і яблучна), близько 1 % пектинових речовин, близько 2 % клітковини, аскорбінову кис¬лоту (25—ЗО мг%), каротин (0,2 мг%), вітамін Е (0,56 мг%), фолієву кислоту, фенольні спо¬луки (катехіни, лейкоантоціани, антоціани, флавоноли, фенольні кислоти), сполуки калію, заліза, йоду, міді, марганцю, фтору та цинку. Фармакологічні властивості і ви¬користання. В народній медицині аґрус використовують як віта¬мінний, сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб, як засіб, що нормалізує артеріальний тиск, протидіє новоутворенням. Корисно вживати аґрус при ате¬росклерозі, крововиливах, пов'я¬заних із зниженням міцності кровоносних капілярів, при гіпер¬тонії, анемії, послабленні діяль¬ності шлунково-кишкового трак¬ту, при хронічних запорах, захво¬рюваннях нирок і сечового міхура. При порушенні обміну речовин і ожирінні рекомендується вжи¬вати протягом 3—4 тижнів багато ягід аґрусу з одночасним обме¬женням калорійності їжі. ПРОТИПОКАЗАНО вживати ബрус при виразковій хворобі шлун¬ка і дванадцятипалої кишки в ста¬дії загострення, при ентеритах і колітах, що супроводяться про¬носом. ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ, гарбуз столовий, кабак, Cucurbilla pepo — однорічна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузо¬вих. Стебло шорсткоопушене, ши¬пувате, лазяче, з розгалуженими вусиками, 3—10 м завдовжки. Ластки великі, серцевидні, піор-сткоопушені, 5-лопатеві, лопаті гострі, відокремлені одна від од¬ної виразними тупими виїмками. Квітки одностатеві, одиничні, па¬зушні, віночок п'ятирозділь¬ний, жовтогарячий. Квітконіжки тичинкових квіток тупоп'яти-гранні. Плід ягодоподібний, вели¬кий, кулястий або видовжений. Цвіте протягом червня — серпня. Поширення. Дико росте в тропіч¬ній Америці. На Україні вирощу¬ють як харчову та кормову куль¬тури. Заготівля і зберігання. В науко¬вій медицині використовують на¬сіння, в народній — м'якуш плода і плодоніжки. Насіння відпускає¬ться аптеками. Заготовляють йо¬го із зрілих плодів. Строк при¬датності насіння — один рік. Хімічний склад. Плоди містять цукри (глюкоза, фруктоза, са¬хароза), органічні кислоти (пе¬реважно яблучна), каротин (до 6 мг% ), аскорбінову (8—20 мг% ), фолієву (14 мкг/100 г), панто-тенову (0,4 мг% ) та нікотинову (0,5 мг% ) кислоти, вітамін В6 (0,13 мг%), рибофлавін, тіамін, значну кількість мінеральних речовин (калій -170 мг% , залізо — 100, мідь — 180, фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г, кальцій, фосфор). До складу насіння входять жирна олія ній медицині при захворюваннях (близько 20 % ), фітостерин кукурбітол, смолисті речовини, органічні кислоти, вітаміни групи В, а також при затримці сечі внаслідок спазматичних явищ. Використовують гарбузове насіння як сечогінний засіб (їдять 2—З склянки насіння за день). М'якуш використовується як засіб проти стьожкових і круглих глистів. За активністю воно поступається дріоптерісу чоловічому, але має перевагу в тому, що не виявляє токсичного впливу на організм, і тому його можна призначати дітям, хворим похилого віку і вагітним. Лікування гарбузовим насінням, щоб позбутися стьожкових глистів, має свої особливості. За 2 дні до його початку необхідно щоранку ставити клізму, а напередодні увечері прийняти сольове проносне. Наступного дня натщесерце вживають приготовлені з гарбузового насіння ліки. Перед вживанням насіння очищають від лушпиння, слідкуючи за тим, щоб сіро-зелена шкірочка залишалася на насінні, розтирають у ступці з водою або молоком до утворення кашки, додають півсклянки цукру, меду або варення і споживають лежачи протягом двох годин невеличкими порціями. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами і конопляним сім’ям гарбузове насіння використовується в народній медицині при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, зокрема, при появі крові в сечі, а також при затримці сечі внаслідок спазматичних явищ. Використовують гарбузове насіння і як сечогінний засіб (їдять 2-3 склянки насіння за день). М’якуш гарбуза використовують як сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб. Вживання м’якуша (сирого по 0,5 кг, вареного або печеного по 1,5-2 кг за день) показане при хронічних запорах, хворобах серця, що супроводяться набряками, подагрі, хронічних формах пієлонефриту і холециститу, при хронічних колітах і ентероколітах у стадії нерізкого загострення. Сік з м’якуша гарбуза п’ють при блюванні у вагітних, він заспокоює, покращує сон. Зовнішньо м’якуш використовують при опіках, для лікування екзем та запальних вогнищ на шкірі, як фітотерапевтичний засіб у косметиці. Відвар гарбузових черешків (хвостиків) має діуретичну здатність і рекомендується при ниркових та серцевих захворюваннях з набряками, при гіпертонічній хворобі, порушенні обміну речовин. Відваром гарбузових квіток лікують гнійні рани.