МИРНЕ ОСВОЄННЯ КОСМОСУ
Мирне освоєння космосу — також надзвичайно важлива проблема.
Зоряне небо — невелика ча¬стина безмежного космосу. Зем¬ляни всіх поколінь завжди ди¬вилися на нього з неабиякою цікавістю і тривогою. А що там далі? Чи десь ще є істоти, схожі на нас? Чого чекати від космо¬су — добра чи зла? Лише в 60-х роках XX ст. людина вперше подолала земне тяжіння і зро¬била перші кроки в космосі. Що ж таке космос? Це той не¬скінченний простір, що оточує нашу Землю.
Космос — глобальне середо¬вище, що є спільним для всього людства. Тому його мирне ос¬воєння вважається глобальною проблемою. Сьогодні вже сфор¬мувалися два напрями викори¬стання космосу для потреб лю¬дини: космічне виробництво і космічне землезнавство.
Космічне виробництво — це створення нових видів матері¬алів, джерел енергії, двигунів для космічних досліджень, кос¬мічних технологій для одержан¬ня нових сплавів, оптичного скла, напівпровідникових мате¬ріалів, медичних препаратів, ви¬рощування кристалів, проведен¬ня зварювальних, монтажних робіт.
Космічне землезнавство — це вивчення з космосу планети Земля і всіх її сфер. Основна мета космічного землезнав¬ства — пізнання закономірнос¬тей космічної оболонки, вивчен¬ня природних ресурсів для їх оптимального використання охорона навколишнього середо¬вища, забезпечення прогнозів погоди та дослідження інших явищ. Космічне землезнавство розвивається з початку 60-х років після запуску перших ра¬дянських та американських штучних супутників Землі, а потім і космічних кораблів. Перші космічні знімки було зроблено в 1961 р. Германом Титовим. Одночасно розпочало¬ся візуальне спостереження земної поверхні екіпажами кос¬мічних кораблів. Особливе зна¬чення для космічного землезнав¬ства мають специфічні особли¬вості космічної зйомки. Зазви¬чай зйомка здійснюється з ви¬соти 250 — 500 км і смута огля¬ду перевищує 1 тис. км. За 5 хви¬лин з орбітальної станції можна зняти на плівку територію пло¬щею близько 1 млн. км 2, це під силу роботі літака за дворічний період. Хіба не дивно, що кос¬монавти в ілюмінатор бачать усю Європу: від Піренеїв до Англії, зліва — Балтійське море, а справа — Чорне. Видно весь Дніпро — від витоку до гирла. «Озирнувся назад — Європа уже зникла за горизонтом, і ось під тобою вже Камчатка, Сахалін, Курили. Пролітаю над Амери¬кою: в один ілюмінатор видно її берег, що омивається Атлантич¬ним океаном, а з другого — Ти¬хий» (з книжки Г. Берегового «Космос — землянам»).
Світова практика вже має численні приклади використан¬ня космосу. Найяскравіше це проявляється у прогнозах пого¬ди і розширенні можливостей телебачення та зв'язку. Лише три супутники, розміщені відпо¬відним чином, дають змогу кожному жителеві Землі в будь-який час з'єднатися з якою зав¬годно точкою на будь-якому континенті незалежно від часо¬вого поясу. Це свідчить, що сам процес освоєння космосу сприяє посиленню глобалізації в сучасному світі. Отже, космічні держави мають набагато кращі умови для свого розвитку, зок¬рема для створення нових енер¬гетичних систем на базі космі¬чних сонячних електростанцій (КСЕС). Такі станції доцільно розміщувати на екваторіальній орбіті, де кутова швидкість оберту космічного об'єкта дорі¬внює кутовій швидкості оберту Землі, що дає змогу зафіксувати об'єкт над певною точкою ек¬ватора і спостерігати за ним як за нерухомим. Висота розміщення КСЕС повинна станови¬ти 36 тис. км, оскільки ефек¬тивність генерації сонячної енергії на цій висоті в десять разів більша, ніж на поверхні Землі. Передавання енергії на Землю з такої станції можливе у надвисокочастотному діапазоні за допомогою лазерів. Для цьо¬го знадобляться сонячні панелі площею 50 км 2 і вагою майже 50 тис. тонн. Для доставки та¬кої станції на відповідну орбіту потрібні ракетоносії надзвичай¬но великої потужності. Проте можливості космічної геліоенер¬гетики практично невичерпні, до того ж вона абсолютно еко¬логічно чиста.
Країни, територія яких про¬стягається за полярне коло, сти¬каються з багатьма економічни¬ми і соціальними проблемами в період полярної ночі. Важко жити і працювати в умовах штучного освітлення навіть удень. Розроблено проект, реа¬лізація якого дасть змогу спря¬мувати з космосу на територію, де панує ніч, сонячне освітлен¬ня. Для цього на космічному кораблі потрібно «підвісити» кілька гігантських дзеркал, які «ловитимуть» сонячне світло і спрямовуватимуть його на пев¬ну територію.
У процесі освоєння косміч¬ного простору людина так чи інакше його забруднює. Ще в се¬редині 80-х років на земних ор¬бітах кружляли десятки тисяч штучних об'єктів, що, за слова¬ми французького фахівця, пере¬творили найближчий космос у «космічний смітник». Крім того, космос, як спільна власність, завжди повинен лишатися мир¬ним, відкритим для його вико¬ристання в інтересах усіх людей. Ось чому слід дбати про те, щоб земні конфлікти ніколи не пе¬реносилися в космос і ніколи не було різного роду «зоряних війн», які так часто показують на екранах телевізорів.