АНСАМБЛЬ ЛЬВІВСЬКОГО БРАТСТВА

В історію української архітектури ренесанс вписав яскраві сторінки. У другій половині XVI ст. у Львові сформувалася місцева ренесансна школа, в становленні якої значну роль відіграли італійські архітектори. Проте стиль Відродження поєднувався з місцевими традиціями. Найбільше це виявилося в ансамблі Львівського братства — організації українських купців і ремісників, що відстоювали здобутки й традиції української культури від натиску католицької реакції та прагнень іноземних правителів міста.

Головною спорудою ансамблю є соборна Успенська церква, її збудував архітектор Петро Красовський ще в середині XVI ст. Але в 1571 р. велика пожежа спустошила увесь Львів, знищила церкву та інші споруди ансамблю. Нову церкву будували з перервами з 1591 до 1631 р. архітектори Павло Римлянин, Амвросій Прихильний та Войцех Капінос. Гадають, що проект споруди склав ще в 1575 р. архітектор Петро Барбон. Всередині церква розділяється високими колонами на три нефи. Зі сходу прибудовано напівкруглу апсиду, із заходу — невеликий нартекс з хорами над ним. Церква виходить на вузьку середньовічну вулицю південним боковим фасадом. Він розчленований могутніми пілястрами і великими глухими арками, в яких прорізано широкі вікна. Зверху споруду оперізує антаблемент доричного ордера з фризом, де встановлено прекрасні барельєфи. Споруда завершується трьома широкими банями і високими ліхтарями.

Композиція церкви навіяна традиційним прийомом українських тридільних храмів. Форми Успенської церкви зовні стримані, могутні, дещо суворі, у той час як інтер'єр має світлий, урочистий і по-ренесансному чіткий характер. Над церквою і над усією навколишньою забудовою піднімається величезна квадратна в плані вежа Корнякта. її спорудив ще в 1572-1578 рр. архітектор Петр Барбон з допомогою Павла Римлянина в характері ренесансних дзвіниць — компанил. Кошти на будівництво вежі асигнував львівський багатій Костянтин Корнякт, звідки й походить назва споруди. Спочатку вежа була триярусна. Кожний ярус розчленовано пілястрами з арочним завершенням. Останній четвертий ярус з високою мальовничою барочною банею та чотирма обелісками по кутах споруджено в кінці XVII ст. архітектором Петром Бербером: тоді вежа сягала 65,8 м висоти. Будівництво величезної вежі, напевно, було задумано львівським братством як символ його міцності, бо навколо вже здіймалися вежі латинської катедри, міської ратуші та інших споруд суперників. За вежею і церквою в навколишній забудові заховався дивної краси невеликий внутрішній двір братства. Тут, в оточенні аркад, притулилась до вежі Корнякта Трисвятительська каплиця — справжній шедевр львівської ренесансної архітектури, її збудовано в 1578 р., як вважають, архітектором Петром Красовським. Каплиця цілком відтворює композицію українських трибанних церков, але виконана в ренесансних формах, її фасад розчленовано на три площини пілястрами з різьбленими капітелями. Антаблемент фасаду прикрашений фризом з голівками ангелів і розетками. Вхід прикрашено ренесансним порталом. Завершують споруду три високі, близько розміщені один від одного двоярусні верхи з широкими вікнами. Багата орнаментика споруди вражає своєю соковитістю й досконалістю. Весь образ каплиці — ліричний і радісний — контрастує із суворим виглядом вежі й церкви.

Ансамбль Львівського братства особливо привабливий, коли на нього дивитись із Замкової гори, звідки відкривається чарівна панорама Львова.