МУЗЕЙ В. І. ЛЕНІНА В ТАШКЕНТІ

Протягом останнього десятиріччя в розвитку радянської архітектури намітилася важлива тенденція. Архітектурні ансамблі будуються не тільки в великих містах, а й на всій території нашої країни. Визначними ансамблями сучасності є квартали Ладзинай і Жирмунай у Вільнюсі, Зеленоград під Москвою, ансамбль центру в Донецьку, місто Навої в Узбекистані та Шевченко в Казахстані, Тольятті на Волзі та Набережні Челни на Камі. Визначними спорудами можна назвати Палац ім. В. І. Леніна в Алма-Аті, комплекс пансіонатів у Піцунді, піонерський табір Артек у Криму, театр у Тулі та багато інших.

Надзвичайно цікавою є забудова останніх років найбільшого міста азіатської частини СРСР, столиці Узбекистану — Ташкента. В 1966 р. місто спіткало велике стихійне лихо: воно було зруйноване землетрусом. Вся країна взяла участь у відбудові Ташкента. Братні республіки збудували понад 1 млн. квадратних метрів житла. У Ташкенті є цілі квартали, збудовані москвичами, ленінградцями, киянами, мінчанами, тбілісцями та будівельниками інших міст нашої країни. Новий Ташкент став одним з найкрасивіших міст Радянського Союзу. Чудовим є величний ансамбль центру Ташкента — площа ім. В. І. Леніна, на якій позначились останні досягнення радянської архітектури.

У центрі Ташкента створюються ансамблі проспекту Навої, що зв'язує стару й нову частини міста, вулиці Леніна і К. Маркса. Театральна площа і як головний адміністративний центр республіки — площа В. І. Леніна з будинками Ради Міністрів та Верховної Ради, пам'ятником В. І. Леніну та висотною домінантою площі — дев’ятнадцятиповерховою адміністративною спорудою. Навколо площі, на місці знесених після землетрусу кварталів старої забудови, утворено паркову зону Ташкента. Широка, простора, площа В. І. Леніна із світлими, наче ажурними, будівлями (цього вигляду надають їм залізобетонні протисонячні захисні огорожі на фасадах, в яких з великою художньою майстерністю узбекські архітектори використовують мотиви народних орнаментів), з газонами квітів та басейнами з високими водяними стінами фонтанних струменів, що в літню спеку створюють навкруги приємну прохолоду.

На невисокому пагорбі, що височить над площею, в оточенні мальовничих скверів до 100-річчя з дня народження великого вождя побудовано музей В. І. Леніна. Його поставлено на двох терасах, на які з головного входу ведуть широкі парадні сходи і пандус. Споруда майже квадратна в плані (55,10×56,65 м). В об'ємі — це простий паралелепіпед, стіни якого ритмічно розчленовано ребристими пілонами сонцезахисних конструкцій, зроблених із залізобетонних панелей, через які просвічуються вітражі. Експозиція музею розташована навколо високого центрального залу, де стоїть монумент В. І. Леніна (робота скульптора М. В. Томського). Мозаїчні панно розповідають про найважливіші революційні події в Узбекистані та про розвиток соціалістичного будівництва. Автори споруди — архітектори Е.Г.Розанов, В. М. Шестопалов, В. П. Кричевський та інші майстерно вписали її об'єм в ансамбль ташкентського центру.