ВІЛЛА РОТОНДА

У другій половині XVI ст. Італія переживає глибоку економічну і політичну кризу. Закінчується епоха Відродження. Влада в італійських містах знову опинилась у руках феодальної знаті. Дедалі більшої сили набуває католицька церква, що переходить у наступ на ідейно-художні здобутки ренесансу. У той час італійська архітектура розгалужується на окремі напрями: одні архітектори продовжують ренесансні традиції, але без творчого їх розвитку, інші починають розробляти нові принципи, які згодом розвинуться в стиль барокко.

Серед зодчих, хто спрямував свою творчість на дальший розвиток форм класичної архітектури і цим самим започаткував стиль класицизму, був Андреа Палладіо (1518-1580). Він жив у маленькому місті Віченці і зводив споруди не тільки у своєму місті, а й у Венеції та інших містах «Республіки святого Марка», як називали венеціанську державу. Венеція на той час втратила свою владу над Середземним морем, і венеціанські багатії переносять свою діяльність з моря на сушу, споруджуючи в своїх володіннях численні палаци та вілли. Багато з них спорудив Палладіо. Віченца майже вся забудовується за його проектами. Творчо використовуючи форми класичної архітектури, Палладіо збагачує їх новими прийомами композиції та оформлення фасадів. Одним з найкращих творів Палладіо, що став класичним прикладом шедеврів світової архітектури є вілла Ротонда, збудована на початку 1550-х рр. Вона розташована на пагорбі, серед мальовничої природи. Це центрична споруда, поставлена на високий п'єдестал, з шестиколонними портиками з чотирьох сторін, до яких ведуть урочисті сходи. Будівлю завершує купол на невисокому барабані. Композиція споруди та її форми бездоганно гармонійні. Усе в її формах спокійне й урівноважене. Іонічний ордер, що його застосував Палладіо, чудово пасує до художнього образу будівлі. Проте він аж ніяк не відповідає її призначенню. У цьому виявилась суперечність між прогресивною спрямованістю творчості архітектора і приватними інтересами замовника, суперечність характерна для архітектури класового суспільства.

Андреа Палладіо був не тільки великим архітектором-практиком. Його відомий трактат «Чотири книги про архітектуру» — одна з класичних праць з теорії архітектури.