ПОКРОВСЬКИЙ СОБОР У ХАРКОВІ

У другій половині XVII ст. після переможного закінчення визвольної війни та возз'єднання України з Росією настав період розквіту української архітектури. Бурхливо розвивалися українські міста на Лівобережжі, у них будувалися кріпосні споруди, численні житлові й громадські будівлі, «кам'яниці» козацької старшини, православні церкви і монастирі. Життєдайними були взаємозв'язки з російською архітектурою. З московського Приказу кам'яних справ на Україну надсилають багато майстрів високої кваліфікації, які працюють разом зі своїми українськими побратимами.

Одним з найкращих храмів-монументів тих часів є Покровський собор, збудований харківськими козаками в 1689 р. Це справжня перлина української архітектури XVII ст. Собор збудований на території старої харківської фортеці, на пагорбі над річкою Лопань. Він і в наші дні височить над спорудами навколишньої забудови, і його силует здалеку проглядається з лівобережного боку міста.

Стрімкість споруди досягнуто насамперед її композицією, що складається з трьох гранчастих у плані веж, щільно поставлених одна біля одної. Кожна вежа — три восьмерики, поставлені один над одним (менший над більшим). Центральна вежа сягає 45,8 м висоти. І за планом, і за композицією це тип української трикамерної триверхої церкви. Поставлено собор на високий підкліть — своєрідний п'єдестал, де міститься зимова церква. Підкліть оточена аркадою з парапетом, що нагадує підкліть церкви Вознесіння в Коломенському. Аркада надає споруді особливої легкості. Фасади собору декоровано тонкими півколонками на гранях восьмериків, оздобленими наличниками навколо вікон, карнизами з поребриковим орнаментом. У формах декору видно руку майстра російської школи. Наростання форм вгору, заломи бань, їх високі й тонкі завершення, вертикальні лінії півколонок — усе це надає композиції споруди динамічності, стрімкого руху. Рух ліній, що, заламуючись, здіймаються вгору, з великою майстерністю обіграно зодчим в інтер'єрі собору, що є одним з найкращих в українській архітектурі. Автор харківського собору не відомий, проте, напевно, він належав до тієї групи майстрів, що будувала собори та церкви в Ізюмі, Сумах, Старочеркаську на Дону, Стародубі.