СТАРИЙ БУДИНОК БІБЛІОТЕКИ ІМЕНІ В. І. ЛЕНІНА В МОСКВІ
У 1760-х роках у російській архітектурі поширився стиль класицизму. На зміну вигадливим, урочистим пишним формам стилю барокко прийшли спокійні, урівноважені й величні класичні форми, що відповідали потребам містобудування, ідеям громадянськості та національної самосвідомості. У складному й суперечливому явищі, яким є російський класицизм, важливе значення мала його прогресивна течія, найвидатнішим представником якої був великий російський архітектор В. І. Баженов (1738-1799). Всю свою діяльність Баженов присвятив тому, щоб зробити архітектуру «...до честі свого віку, до безсмертної пам'яті майбутніх часів, до окраси столичного міста, до утіхи і задоволення всього народу». Ці ідеї Баженов вкладав у грандіозні проекти, багато з яких в умовах самодержавства залишилися нездійсненними, як, наприклад, проект Кремлівського Палацу — «всеросійського народного форуму», та в свої споруди, що стали славою і гордістю російської архітектури. Чи не найкращою з них є дім Пашкова в Москві (нині старий будинок бібліотеки імені В. І. Леніна).
Будинок було збудовано в 1784-1786 рр. па високому пагорбі над Моховою вулицею (нині це частина проспекту К. Маркса), недалеко від Кремля. У саду поблизу будинку влаштовували гуляння, фейєрверки, і дім Пашкова був популярним у москвичів. У 1812 р. будинок згорів, а згодом був відбудований. До наших днів він дійшов майже в первісному вигляді. Пізніше тут містилася знаменита Рум'янцевська бібліотека, якою часто користувався В. І. Ленін.
Композиція будинку складається з триповерхового центрального корпусу з мальовничим портиком коринфського ордера та двох бокових невеликих двоповерхових корпусів, також прикрашених портиком — лише з колонами іонічного ордера — і з'єднаних з центральними галереями. Будинок увінчано круглою вежею — «бельведером», на якому колись стояла статуя Фортуни — давньоримської богині долі. З великою майстерністю архітектор з'єднав у єдину композицію окремі частини споруди, вдало підібравши масштаб і пропорції. Форми будинку мальовничі й м'які. Це було характерним для творчості В. І. Баженова і раннього російського класицизму. Двір з під'їздом, флігелями та господарськими спорудами архітектор розмістив за будинком. Тому будинок сприймається не як садибний комплекс, а як громадська споруда. Святковості йому надає білий камінь, яким облицьовано фасади і з якого зроблено колони й прикраси.
Забудова вузької Мохової вулиці колись заважала сприймати всю споруду з далеких відстаней. Нещодавно цю забудову розібрали і натхненний твір великого зодчого постав в усій своїй красі.
Поряд із старим будинком у 1928-1941 рр. було збудовано Державну бібліотеку СРСР імені В. І. Леніна за проектом архітекторів В. Щуко та В. Гельфрейха. Цей чудовий твір радянської архітектури прекрасно вписався в ансамбль частини головної магістралі столиці нашої Батьківщини Москви — проспекту К. Маркса.